Оглянути замок Любарта, помилуватись просторами міста та відвідати друзів. Соціологи визначили чому до Луцька їдуть туристи. Соціологічна агенція «Фама» дослідила туристичну привабливість Луцька. За результатами дослідження окреслено характеристики луцьких туристів.

11,1% відвідувачів Луцька приїздять закордону: із Польщі 3,0%, а з таких країн як Білорусь, Азербайджан, Чехія, Литва, Італія, Канада, Російська Федерація, США по 1,0% туристів.

Але найбільше гостей, яких приймає Луцьк - це українці. З них 26,2% прибувають з Київського регіону, 19,8% з Волині і майже стільки ж з Прикарпатського краю -19,3%. Майже 7% луцьких туристів є із Поділля. 16,8 % українців приїжджають до Луцька з інших регіонів країни.

Найчастіше до Луцька їдуть з метою відпочити. Так відповіли 71,5% опитаних. А 19,1% респондентів приїжджають, аби відвідати друзів чи родичів. Для 16,4% учасників опитування візити до міста пов’язані із робочими справами та бізнесом.

Більшість туристів їдуть до Луцька із сім’єю (34,8% з дружиною/чоловіком, 20,7% з дітьми, 13,4% з іншими членами родини). Для 29,0% гостей міста компанію у мандрівці складають друзі. Є і такі туристи, які подорожують до міста самостійно (12,1%), або з партнерами (11,6%). Ну і звісно, прибувають у туристичних групах. Таких -  4,5% туристів.

Часто туристи залишаються у Луцьку з ночівлею – 58,0%. Серед них 21,0% проживають в родичів та друзів. Майже однакова кількість туристів орендують квартиру чи винаймають номер у міському готелі (13,4% і 13,9% відповідно). 6,3% гостей міста живуть у хостелах.

Харчуються туристи здебільшого у кафе та барах (61,3%). Ще 40,0% опитаних відзначили, що готують їжу самі. 28,0% відвідують ресторани. Значно менше луцьких туристів обирають фаст-фут, їжу «to go» - 13,4%.

Як засіб пересування містом туристи здебільшого використовують власне авто - 40,3%.  28,7 % опитаних гостей міста користуються громадським транспортом. Ще респонденти відзначили поїзд, як засіб пересування (18,6%) і туристичний автобус (8,6%).

Позитивним фактом є те, що 81,6% опитаних туристів бажають повторно відвідати Луцьк, 91,2% рекомендують відвідини міста своїм рідним та близьким.

Луцьк вражає туристів найперше своїм замком. 61,0% опитаних відзначили, що найбільше їм до вподоби в місті Замок Любарта. 13,0% туристам сподобались архітектурні комплекси та історичні пам’ятки, а 12,0% в захваті від міських просторів. Ще респондентам подобаються заклади громадського харчування (11,0%) та розважальні й відпочинкові центри (6%).

46,1% часників опитування зазначили, що вони зацікавлені відвідати інші напрямки та локації поблизу Луцька. Часто у відповідях згадували Шацькі озера, Дубно та Рівне, Львів.

Характеристики луцьких туристів є такими:  53,1% відвідувачів міста - жінки, 46,9%  - чоловіки; 48,6% туристів одружені і 51,4% неодружені; Щодо сфери зайнятості: більша частина відвідувачів наймані працівники (51,9%), 21, 2% учні, студенти та аспіранти, 12,3% - це роботодавці, 9,8% фрілансери.

Довідка 

Презентація маркетингового дослідження туристичної привабливості міста Луцька відбулась 15 березня 2018 року у конференц-залі департаменту  «Центр надання адміністративних послуг» за участю представників міської ради, виконавця, журналістів, громадських організацій та зацікавлених громадян.

Ініціатором проведення і замовником дослідження виступило управління туризму та промоції міста Луцької міської ради. А виконавцем – Соціологічна агенція «Фама» за участю фахівців Qantum Leap GmbH (Відень, Австрія) для оцінки економічного ефекту туристичної галузі для міста Луцька.

Таке дослідження проводилось у Луцьку вперше. Загалом воно тривало майже чотири місяці: у серпні-вересні проводилось опитування туристів, а у жовтні-листопаді відбувалось опрацювання результатів та їх аналіз.

Основна мета дослідження: визначити рівень привабливості міста як туристичної дестинації та основні запити туристів, які приїжджають на відпочинок до Луцька.

Головні завдання:

• дослідити профілі українського і закордонного туристів;
• визначити проблеми і перспективи розвитку туристичного ринку міста, його переваги і недоліки, як туристичної дестинації;
• виявити недоліки і переваги туристичної інфраструктури міста;
• дослідити перспективні напрямки розвитку галузі туризму в місті;
•  дослідити економічний ефект від туристичної галузі для міста.

Дослідження реалізовувалося у три етапи:

Перший етап – кількісне дослідження методом “face-to-face” інтерв’ю в’їзних туристів із використанням структурованої анкети. У період з 19 по 26 серпня 2017 року було опитано 400 респондентів віком від 18 років. Наповнення вибірки здійснювалось методом відбору типових представників. Допустима похибка вибірки не перевищує 4,9%.

Цілі-завдання, які ставилися на цьому етапі:

• визначити основні соціально-демографічні показники, які в подальшому допоможуть сформувати сегменти туристичного ринку (вік, стать, сімейний статус, дохід сім’ї з розрахунку на одну особу, рід занять, місце постійного проживання).
• визначити додаткові показники для здійснення детального профілювання (з ким приїхали на відпочинок, тривалість перебування, локації та атракції, які мають намір відвідати, бюджет подорожі тощо).
• визначити основні фактори задоволення та невдоволення від перебування, накопичення ідей, пропозиції, побажань від туристів.

Другий етап – особисті інтерв’ю з наявними туристами, які прибули до Луцька. Глибинні інтерв’ю були проведені в період з 20 по 25 вересня 2017 року. Загальна кількість інтерв’ю – 12. До участі у дослідженні були залучені туристи, час перебування яких у місті припадав на завершення літнього сезону 2017 року. Алгоритм відбору учасників дослідження – відбір типових випадків.

Цілі-завдання, які ставилися на цьому етапі:

• виявити основні мотиви відпочинку в Луцьку;
• визначити основні ідеї для покращення відпочинку в місті.

Третій етап – розрахунок економічного ефекту від туристичної галузі для міста.

* * *

Соціологічного дослідження «Освітньо-виховні процеси у сприйнятті батьків школярів» було реалізовано Соціологічною агенцією «Фама» на замовлення Комісії УГКЦ у справах освіти та виховання за підтримки Благодійного Фонду імені Митрополита Андрея Шептицького.

Батьки vs Педагоги: хто відповідальний за виховання та навчання українських школярів?

53% батьків визнають, що беруть на себе відповідальність в освітньо-виховному процесі своїх дітей повною мірою.  Водночас більшість батьків (51%) переконані, що не мають змоги впливати на ці процеси у навчальному закладі, де навчається їхня дитина. Соціологічна агенція «Фама» на замовлення Комісії УГКЦ у справах освіти та виховання провела опитування серед батьків учнів українських шкіл. У процесі дослідження вивчали думку батьків щодо проблем освітньо-виховного процесу, форми залучення батьків у процес виховання та навчання дітей.

53% опитаних вважають відповідальними за виховання та навчання дітей лише батьків. 30% опитаних вважають, що батьки і педагоги однаковою мірою відповідальні у цьому процесі. Натомість 3% визначили, що в першу чергу відповідальні - батьки, потім - педагоги. Менше 1% респондентів думають, що відповідальність є найперше у педагогів, а потім у батьків. 1% опитаних підтримують позицію, що батьки несуть відповідальність за виховання, а педагоги - за навчання.[1] Лише 4% респондентів присвоїли одноосібну відповідальність за навчально-виховний процес дітей педагогам (навчальним закладам). Менше 1% делегують відповідальність за виховання та навчання дітей суспільству чи державі.

Також у процесі дослідження було виявлено наявні форми залучення батьків до освітньо-виховного процесу та управління навчальним закладом. Згідно з відповідями опитаних батьків[2] залучення відбувається через участь у батьківських зборах (71% учасників дослідження); участь у співфінансуванні ремонтних робіт у класі / школі, оплата послуг прибирання (18%); участь у роботі батьківського комітету класу (17%); організація заходів, екскурсій (6%); контроль виконання домашнього завдання (5%); участь у шкільних заходах (відкриті уроки, змагання, театральні вистави тощо) (4%); комунікація із вчителем, обговорення особливостей навчального процесу та успіхів власної дитини (3%); участь у позашкільній діяльності (2%); виховання дитини (1%); ознайомлення зі звітами адміністрації школи (1%); відвідування уроків (1%).

З-поміж інших відповідей батьки згадували ще такі форми свого залучення до процесу освіти та виховання дітей: придбання канцтоварів, подарунків, приладдя; зустрічі з батьками інших дітей; участь у роботі опікунської ради школи; оплата послуг репетиторів; участь у формуванні навчальних, методичних планів; розмови з дитиною; вибір навчального закладу; представництво класу на загальношкільних батьківських зборах; участь у роботі атестаційної комісії; голосування за проекти, в яких бере участь школа; контроль роботи вчителів; організація тематичних уроків; контроль виконання навчального плану/програми; звернення щодо заміни вчителя.

Приблизно третина (32,0%) опитаних батьків, які взяли участь в дослідженні, визнали власну потребу в отриманні додаткових навиків чи консультаційної допомоги щодо освітньо-виховного процесу. Батьки, таким чином, прагнуть поглибити знання із предметів шкільної програми, аби допомагати дітям у навчанні, здобути знання щодо всебічного розвитку дитини, бажають отримати поради щодо покращення виховного процесу зокрема, у неповних сім’ях. Ще учасники опитування подали запит на психологічний супровід дитини в освітньо-виховному процесі, а також сімейне консультування. Натомість більше половини  (58,8%) батьків не відчувають необхідності  у додаткових знання чи інформації.

Батьки декларують готовність в майбутньому долучатись до освітньо-виховного процесу та управління навчальним закладом, де навчається їхня дитина (діти)[3]: 93,4% респондентів-батьків готові відвідувати батьківські збори; 44,0% опитаних підтримують внесення коштів у спеціальний фонд навчального закладу або класу; 40,4% респондентів готові брати участь у роботі батьківського комітету; а 37,2% - організовувати заходи у навчальному закладі; 31,0% бажають персонально отримувати результати оцінювання засвоєних знань. 26,4% опитаних батьків прагнуть заслуховувати звіти про діяльність колективу навчального закладу; 22,4% учасників дослідження бажають бути присутніми під час проведення шкільних уроків; 17,3% батьків готові вносити на розгляд адміністрації школи пропозицій щодо покращення освітньо-виховного процесу. Майже стільки ж (15,7%) мають намір контролювати витрати бюджетних коштів, виділених на навчальний заклад. 14,6% респондентів підтримують формування індивідуального навчального плану. Готові батьки і брати участь в управлінні та ухваленні рішень закладу, де навчаються їхні діти. Таких є 13,5% опитаних батьків. А 13,4% з усіх респондентів прагнуть залучати шкільну спільноту до реалізації різних проектів. 12,8% бачать свою роль у зверненні до кваліфікаційної педагогічної комісії щодо вирішення окремих питань освітньо-виховного процесу, а 5,2% бажають бути залучені до опікунської ради навчального закладу.

Якісна освіта очима батьків школярів.

Якісна освіта – це, насамперед, якісні знання та кваліфіковані педагоги, які віддані своїй справі –  у цьому переконані батьки українських школярів. Соціологічна агенція «Фама» на замовлення Комісії УГКЦ у справах освіти та виховання  розпитала батьків, що таке якісна шкільна освіта в Україні.

Аналізуючи питання якості освіти, робимо висновки, що батьки ставлять високі вимоги щодо складових освітнього процесу. На думку респондентів, якісною освіта є тоді, коли забезпечені цілий комплекс атрибутів. Це і якісне харчування учнів, інноваційні підходи у навчанні, матеріально – технічне забезпечення навчальних закладів, моральний і духовний розвиток дитини тощо.

Проте батьки були найбільш одностайні щодо таких атрибутів якісної освіти як: «кваліфіковані педагоги, які віддані своїй справі» (90,4%), «якісні знання» (89,9%), «безпечність перебування у навчальному закладі» (85,4%).

Інші аспекти освітньої сфери також отримали чимало підтримки збоку батьків: 81,4% переконані, що запорукою якісної освіти є мотивація дітей до навчання як вдома, так і в школі. А 79,3% опитаних вважають важливим в освіті всебічний розвиток, майже стільки ж - довірчі стосунки між учнями та вчителями (79,0%).

Якість освіти полягає теж і у використанні інноваційних підходів до навчання. Так вважають 78,2% учасників дослідження. Не забувають батьки, звісно, і про харчування своїх дітей - якісне харчування у навчальному закладі, як складова якісної освіти – таку думку мають 77,9%.

Майже однаковою мірою, респонденти погоджуються, що якісна освіта неможлива без вміння навчатись (76,5%) та без дисципліни/виховання відповідальності (76,4%).

72, 9% учасників дослідження визначили таку складову як відповідність шкільної програми вимогам професійної та вищої освіти, ще 72,0% респондентів говорять у контексті якісної освіти про необмежений доступ до інформації.

70,3% батьків до цього питання відносять духовний та моральний розвиток дитини.

Щодо інших категорій, без яких якісна освіта неможлива респонденти визначили так: високий рівень забезпечення матеріально-технічної бази (68,0%); спортивна база в навчальному закладі (67,1%); психологічний супровід (66,0%); професійне орієнтування школярів (65,1%); стан будівлі школи та стан прибудинкової території (65,1%); різносторонність розвитку дитини через розгалужену систему гуртків та додаткових дисциплін (63,3%); індивідуальний підхід до навчання (61,9%); медичне обслуговування (61,7%); світоглядні предмети, які виховують уміння взаємодіяти з іншими людьми, готують до сімейного життя (61,6%); невелика кількість дітей у класі (59,0%).

Респондентам було запропоновано 23 складових освітнього процесу, наприклад необмежений доступ до інформації, кваліфіковані педагоги, дисципліна учнів. Завданням респондентів було визначити важливість кожної складової у процесі отримання якісної шкільної освіти. Усі без винятку запропоновані складові були віднесені до категорії «Аспекти / складові, які є дуже важливими, адже без них отримання якісної шкільної освіти – неможливе» (немає показника, який би отримав менше 50% голосів від опитаних).

Хто і що створює проблеми в шкільній освіті України?

“Недостатнє фінансування”, “важка навчальна програма”, “непрофесійність педагогів”… Загальна середня освіта в Україні далека від ідеалу. Українські батьки назвали понад дві сотні проблем в галузі освіти. Соціологічна агенція «Фама» на замовлення Комісії УГКЦ у справах освіти та виховання  дослідила, що саме, на думку батьків, створює труднощі в процесі навчання дітей у школі.

В межах дослідження батьками названо чимало зауважень. Кожного п’ятого респондента турбує перенасиченість навчальної програми; кожного сьомого – низький рівень кваліфікації педагогічного складу шкіл, де навчаються їхні діти; кожен третій переймається через недофінансування навчальних закладів; кожен десятий стикався із необхідністю дофінансовувати “потреби школи”. Серед інших поширених проблем – нестача підручників та навчальних матеріалів, застаріла матеріально-технічна база школи, неякісне харчування, переповненість класів.

Найбільше опитаних батьків відзначили, що проблемою сфери освіти є недостатнє фінансування шкіл. Так вважають 28% учасників дослідження. 19% респондентів до проблем галузі включають важку програму (тут знаходимо: багато різних предметів, велике навчальне навантаження, діти не встигають засвоювати знання). Також часто батьки називають проблемою низький рівень кваліфікації педагогів, непрофесійність (14%).

Згідно з результатами дослідження усі проблеми освітньої галузі України, що їх назвали батьки, було розділено на чотири групи: проблеми навчальної програми, проблеми пов’язані з учасниками навчально-виховного процесу, проблеми навчального процесу, проблеми матеріально-технічного забезпечення.

Про навчальну програму

Кожна п’ята проблема, названа респондентами, стосується навчальної програми: наприклад, дефіцит дисциплін творчого, культурного, економічного спрямування чи загальна незбалансованість навчальної програми

5% респондентів визнали загальну недосконалість навчальної програми. 19% опитаних вважають програму складною: багато різних предметів, велике навчальне навантаження, діти не встигають засвоювати знання; навчальна програма з кожним роком стає все складнішою; шкільна програма не відповідає вимогам вищих навчальних закладів; відсутність в учнів практичних навиків використання отриманих знань; виховання “шаблонного мислення” у дітей, відсутність власної думки; теми не вичитуються повною мірою, вивчення дуже поверхневе.

Щодо наповнення програми, то 5% батьків мають думку, що в навчальній програмі є багато непотрібних (зайвих) предметів.

2% опитних акцентують на проблемі з підручниками: важкі ранці (дитина повинна щодня нести до школи габаритні та важкі підручники). Ще 3% респондентів говорять про труднощі із домашніми завданнями: об'ємні “домашні завдання”, кількість завдань, виконаних у класах, неспівмірно мала у порівнянні із завданнями, які даються додому. А «12-бальна система оцінювання є незрозуміла/нелогічна, у школах є надвисокі вимоги щодо успішності учнів» – так вважають 2% учасників дослідження.

Про навчальний процес

Другий блок – проблеми, пов’язані із організацією навчального процесу. Це, наприклад, велика кількість уроків у щоденному розкладі чи консервативність, застарілість методів навчання. Майже 15% всіх проблем, виділених в межах дослідження, сконцентровані у цьому блоці.

8% респондентів вбачають проблему в організаційному плані, а саме – переповнені класи та школи. Часто згадують про низьку якість викладання (5%). Батьки пояснюють це питання тим, що дитина не розуміє завдань, доводиться проводити додаткові роз'яснення вдома, без репетитора ЗНО неможливо здати.

3% батьків виокремили проблему значного «годинного» навантаження – щодня по 5-7 уроків. І стільки ж говорять про відсутність індивідуального підходу до навчання дитини (3%).

Проблеми у пізнавальному дозвіллі бачать теж 2% (бракує гуртків та секцій для усестороннього розвитку дитини). Також 2% опитаних визначили як проблему відсутність безкоштовних можливостей для позакласної активності.

Про учасників навчально-виховного процесу

До третього блоку належать незадовільні оцінки роботи чи недостатня участь в навчально-виховному процесі різних учасників цього процесу (педагогічного та непедагогічного колективу шкіл, чиновників різного рівня, батьків та дітей). Кожна четверта з названих проблема перебуває у цьому блоці.

Проблеми педагогічних колективів: 5% опитаних батьків вважають проблемою те, що вчителі молоді та недосвідчені, натомість 2% вважають проблемою те, що вчителі пенсійного віку. Також у цьому блоці проблем згадують про високу плинність педагогічних кадрів (вчителі часто змінюються, це порушує навчальний процес) і кадровий голод (недоукомплектований педагогічний колектив).

Вчителі не здатні зацікавити дітей до навчання. Так вважають 2% опитаних. Загалом для 14% респондентів проблемою є низький рівень кваліфікації педагогів, непрофесійність, ще 4% вважають, що у школах є мало висококваліфікованих педагогів. 3% опитаних переконані, що вчителі невмотивовані до викладання, мало хто з них ще любить свою професію. Також 4% називають проблему халатного ставлення педагогів до власної роботи.

Окремо учасники опитування згадують проблему винагород для вчителів. Те, що у педагогів низька заробітна плата, говорять 5% респондентів.

Ще батьки називають проблеми, пов’язані з учнями, такі як невмотивованість дітей до навчання (3%), учні недисципліновані/ немає порядку в класах (2%).

На думку батьків (2%), проблема навчання у школі полягає ще й у тому, що навчальна програма та вимоги до знань, які необхідно засвоїти учню, часто змінюються (безперервне реформування системи освіти). Ще 2% дотримуються думки, що система освіти інертна і немає швидкої реакції на суспільні зміни та вимоги сучасності.

Матеріально-технічне забезпечення шкіл

Четвертий блок формують зауваження респондентів щодо матеріально-технічного забезпечення шкіл. Це, наприклад, незадовільне оснащення шкільних лабораторій, погані умови для заняття спортом чи недостатнє залучення новітніх технологій у освітній процес. Проблеми такого штибу складають 38% від усіх названих.

28% опитаних батьків називають проблемою недостатнє фінансування у сфері матеріально - технічного забезпечення шкіл. Школи не мають ресурсів на оновлення матеріально-технічної бази внаслідок чого виникає проблема хабарництва, про яку згадують 6% респондентів.

10% респондентів говорять як про проблему здійснення “благодійних” внесків на розвиток школи.

Про те, що матеріально-технічна база застаріла згадують 8% учасників опитування. Ще 2% називають проблемою неналежне обладнання навчальних профільних кабінетів та лабораторій. 4% описують проблеми в шкільній будівлі та прибудинковій території: шкільне приміщення потребує ремонту та модернізації.

Натомість 10% респондентів турбує питання недоукомплектованих шкільних бібліотек (як наслідок, батьки змушені самостійно купувати підручники для дітей чи шукати навчальні матеріали в мережі Інтернет).

2% опитаних батьків згадали серед проблем погане технологічне забезпечення шкіл і про те, що у навчальний процес не залучені цифрові технології (проектори, мультимедійні дошки, комп'ютери). Натомість погана якість харчування, як проблема шкільної освіти, називалась батьками частіше (6%).

Недержавна освіта в Україні: погляд батьків школярів

53,0% опитаних батьків не вважають, що загальна освіта в Україні є безкоштовною, водночас  28,7% опитаних батьків хотіли б, аби їхня дитина здобувала середню освіту у приватному навчальному закладі. Такими є результати дослідження, проведеного соціологічною агенцією «Фама» на замовлення Комісії УГКЦ у справах освіти та виховання. У процесі дослідження вивчали думку батьків щодо проблем освітньо-виховного процесу, форми залучення батьків, а також погляд батьків на приватні навчальні заклади, зокрема засновані католицькими організаціями.

Згідно з результатами дослідження, 28,7% опитаних батьків хотіли б аби їхня дитина здобувала середню освіту у приватному навчальному закладі, проте навчаються у приватних навчальних закладах менше 1% школярів. Чому ж попри бажання батьків діти не навчаються у приватних школах? Більшість зазначають, що не мають такої фінансової можливості (65% серед тих, які бажають, аби діти навчалися у приватних школах), а кожен п’ятий зазначає, що немає такого навчального закладу у населеному пункті, також опитані батьки пояснюють це тим, що «витрати на приватну освіту не є виправданими, оскільки якість відповідає державним», через упередження до приватних шкіл: «там навчаються лише діти багатіїв», «це неймовірно дорого», через те, що не мають інформації про умови навчання у приватній школі, через те, що не бажають змінювати місце навчання дитини.

Чому ті батьки, які обрали як місце навчання для свої дітей державну школу, не мають бажання, аби діти навчалися у приватній школі? Кожен четвертий (24%) з опитаних батьків переконані, що приватні школи є надто дорогими, кожен п’ятий (19%) зазначає, що не має фінансової можливості для приватної школи, 12% позитивно оцінюють якість освітніх послуг у державній школі, де зараз навчається їхня дитина, 10% вважають, що витрати на приватну освіту є невиправданими, також батьки вважають, що «туди ходять лише багатії», мають сумніви щодо якості освіти у приватних школах, не бачать гарантій приватної освіти, переконаність, що «діти мають навчатися у рівних умовах, незважаючи на походження», більше довіряють державній освіті, переконаність, що якісну освіту можна отримати лише у державних закладах

53,0% опитаних батьків не вважають, що загальна освіта в Україні є безкоштовною (37,0% вважають, що є безкоштовною, а 10,0%  не змогли дати відповіді на запитання).

36,1% респондентів вважають за потрібне формування сприятливіших умов з боку держави для збільшення чисельності приватних шкіл в Україні, 61,3% -  з ними не погоджуються, а 2,5% -  не змогли дати однозначної відповіді.

56,8% опитаних батьків поділяють думку, що церква та релігійні організації можуть співпрацювати з навчальними закладами у питаннях здійснення освітньо-виховного процесу, а для 50,7% респондентів важливо виховувати дітей у середовищі, побудованому на християнських духовних цінностях.

Загалом 78% респондентів нічого не знають про приватні католицькі школи, 14% чули про приватні католицькі школи в Європі чи Україні та можуть назвати кілька (суб'єктивно оціночних) особливостей навчання в них, 8% опитаних батьків чули про такий тип шкіл, але не володіють конкретною інформацією.

Батьки по-різному ставляться до створення приватних загальноосвітніх навчальних закладів релігійними організаціями: 9,6% цілком позитивно, 19,6% радше позитивно, 29,6% негативного та позитивно однаковою мірою, 17,5% радше негативного, 14,2% цілком негативного, а 9,4% вагаються з відповіддю.

Довідка

Опитування було проведено у вересні-жовтні 2017 року [польові роботи – вересень 2017]. Застосовувалась пропорційна стратифікаційна вибірка. Участь в опитуванні взяли 1000 батьків дітей віком від 7 до 16 років, які проживають у поселеннях міського типу [опитування не проводилось на території АР Крим, Донецької та Луганської областей]. Похибка репрезентативності вибірки з довірчою ймовірністю 0,954 не перевищує 3,1% для показників близьких до 50%, не перевищує 2,7% для показників близьких до 25% або 75%, не перевищує 1,9% для показників близьких до 10% або 90%, не перевищує 1,4% для показників близьких до 5% або 95%, не перевищує 0,6% для показників близьких до 1% або 99%.

* * *

Російську Федерацію потрібно визнати країною-окупантом – так вважають 69,9% українців. Міжнародні санкції проти РФ є неефективними (52,9 %), Крим та Донбас є українськими територіями і необхідно повернути контроль над ними (68,8 % та 75,0 % відповідно), проти українців на сході воюють російські найманці (74,3%). Такими є результати загальнонаціонального дослідження, яке презентували сьогодні, 1 грудня під час Львівського Безпекового Форуму. Дослідження  проведене Соціологічною агенцією «Фама» у серпні-вересні цього року на всій території України за винятком окупованих територій  АР Крим, Донецької та Луганської областей.