Питання децентралізації влади перебуває на порядку денному в Україні вже не перший рік. Соціологічна агенція «Фама» дослідила якою ж є громадська думка українців з цього приводу. 

Ставлення до ініціатив децентралізації.

Ставлення до ініціатив децентралізації у більшості (47,8%) громадян України є позитивним (26,3% - дуже позитивне, 21,5% - радше позитивне). Негативно ж ставляться 15,0% опитаних (9,0% - дуже негативно, 6,0% - радше негативно), а розділяють як негативне, так і позитивне ставлення – 16,3% опитаних. Кожному десятому (10,3%) важко визначити своє ставлення, майже така ж кількість (10,6%) не розуміє суті цих ініціатив. Найбільш позитивно ставляться до процесів децентралізації мешканці південної частини України (54,0%), а найменш позитивно ставляться до процесів децентралізації мешканці північної (41,1%) та центральної частини України (43,6%).

Розуміння процесу децентралізації.

З метою виявити, що саме розуміють українці під поняттям «децентралізація влади», респондентам було запропоновано обрати необмежену кількість варіантів із семи тверджень щодо трактування суті процесу децентралізації. Серед них були три правильних та чотири неправильних варіанти. Згідно з результатами, майже половина мешканців України (48,0%) вважає, що суть процесу децентралізації влади полягає у передачі повноважень від центральних органів влади до місцевих, майже кожен п’ятий (18,5%) – у підвищенні впливу громади на законодавчі процеси, 17,4% - у розширенні можливостей і збільшенні ресурсів громад та 17,2% - у збільшенні бюджетів регіонів. Кожен десятий (10,8%) вважає, що суть процесу децентралізації влади полягає у наданні особливого статусу регіонам України, а 6,6% - у наданні автономії регіонам, 4,2% - у поділі великих регіонів на райони.

Більше половини опитаних (56,3%) вказали хоча б один вірний варіант відповіді, кожен п’ятий (22,7%) не зміг однозначно відповісти, 17,1% респондентів неправильно розуміють суть процесу децентралізації влади, і лише 3,9% опитаних вказали всі вірні варіанти відповідей.

Обізнаність щодо процесів децентралізації серед міського населення є частково вищою, ніж серед сільського. Серед міського населення майже 60% опитаних вказують хоча б один правильний варіант відповіді, 21,6% не можуть однозначно відповісти, 15,2% неправильно розуміють процес децентралізації влади, 4,3% вказують всі правильні варіанти. Серед сільського населення 51,6% опитаних вказують хоча б один правильний варіант відповіді, 24,9% не можуть однозначно відповісти, 20,4% неправильно розуміють процес децентралізації влади, 3,1% вказують всі правильні варіанти.

Розподіл відповідальності. На думку переважної більшості опитаних, розвитком та утриманням місцевої інфраструктури (74,3%), забудовою територій (71,8%), благоустроєм (78,8%), охороною громадського порядку (64,6%), пасажирськими перевезеннями на території регіону (68,8%), житлово-комунальними послугами і утриманням об'єктів комунальної власності (72,3%), встановленням тарифів на комунальні послуги (55%) повинна займатися місцева влада і відповідно брати на себе відповідальність за реалізацію цих функцій. Натомість, медицина (60,6%), освіта (67,5%), соціальна допомога (57,6%) – повинні бути сферою відповідальності центральної влади, на думку опитаних. Майже по половині розділилися думки українців щодо того, хто має нести відповідальність за реалізацію таких функцій: питання економічного розвитку територій, нагляд за законністю в органах місцевого самоврядування, вибір мови офіційного спілкування. У середньому 9,6% опитаних було складно визначити суб’єкта відповідальності за окремі функції.

Регіональна відмінність у розподілі відповідальності полягає у тому, що у західній частині України найбільше (55,1%) тих, які вважають, що нести відповідальність за економічний розвиток територій повинна місцева влада, а за вибір офіційної мови спілкування (53,9%) - центральна. Мешканці північної (55,5%) та центральної (56,0%) частини України вважають, що визначати офіційну мову спілкування повинна центральна влада. Найбільша частка (50,1%) тих, які вважають, що за економічний розвиток території повинна відповідати центральна влада, проживають у східній частині України.

Довідка

Дослідження проводилось соціологічною агенцією «Фама», методом «face to face» інтерв’ю у жовтні 2014 року.

Було опитано 2000 мешканців України (окрім представників Донецької та Луганської областей, а також АР Крим), старших 18 років. Похибка репрезентативності вибірки з довірчою ймовірністю 0,954 не перевищує 2,2% для показників близьких до 50%, 1,8% - для показників близьких до 25% або 75%, 1,3% - для показників близьких до 10% або 90%, 0,9% - для показників близьких до 5% або 95%, 0,4% - для показників близьких до 1% або 99%.

Результати дослідження є репрезентативними по п’яти регіонах України: Захід (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області), Північ (Волинська, Рівненська, Житомирська. Київська області та місто Київ), Схід (Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська області), Центр (Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська, Дніпропетровська області), Південь (Одеська. Миколаївська, Херсонська, Запорізька області). Похибка репрезентативності вибірки по регіонах з довірчою ймовірністю 0,954 не перевищує 4,9% для показників близьких до 50%, 4,2% - для показників близьких до 25% або 75%, 2,9% - для показників близьких до 10% або 90%, 2,1% - для показників близьких до 5% або 95%, 1% - для показників близьких до 1% або 99%.

* * *

Чи вже визначилися українці за кого голосуватимуть на виборах до Верховної ради України та який потенціал зростання рейтингу учасників політичних перегонів дослідила соціологічна агенція «Фама». Дослідження проводилося за методикою «Диференційованого вимірювання електоральних преференцій» з 1 по 12 жовтня.

Взяти участь у виборах мають намір 74,1% опитаних громадян України, ще 18,8% не мають такого наміру, решті важко відповісти. На Сході (28,0%) та Півдні (31,2%) України не мають наміру брати участь у виборах майже третина виборців, найменша частка таких на Півночі (7,7%) та Заході (12,0%) країни.

Визначилися щодо того, за кого проголосувати на виборах до Верховної ради України 38,3% опитаних, схиляються до вибору однієї партії 20,4%, вагаються між декількома партіями 15,5% і взагалі не знають за кого голосувати 25,8% респондентів. Найбільша частка тих, які остаточно визначилися за кого голосувати у Східній (42,9%) та Центральній (46,2%) частинах України. Також на Сході найменше (9,8%) тих, які вагаються між декількома партіями, а на Півдні найбільше (36,8%) тих, які взагалі не знають за кого голосувати.

Серед респондентів, які братимуть участь у виборах, або ще вагаються, та визначилися чи обирають між декількома політичними силами,за «Блок Петра Порошенка» планують проголосувати 33,4%, за «Народний фронт» - 12,2%, за «Громадянську позицію» – 9,9%, за ВО «Батьківщина» - 9,3%, за Радикальну партію Олега Ляшка – 8,4%, за Об'єднання «Самопоміч» – 8,1%, за партію «Сильна Україна»та ВО «Свобода» по 4,5%, за Опозиційний Блок – 3,7%, за Комуністичну партію України – 2,7%, за «Правий сектор» - 2,1%, за партію «Сила людей» – 0,8%.

При моделюванні електорального вибору в момент опитування у регіонах України послідовність політичних сил виглядає наступним чином:

• Захід: «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», ВО «Батьківщина», Об'єднання «Самопоміч», «Громадянська позиція», Радикальна партія Олега Ляшка, ВО «Свобода».
• Північ: «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Громадянська позиція», Об'єднання «Самопоміч», ВО «Батьківщина», Радикальна партія Олега Ляшка, ВО «Свобода».
• Схід: «Блок Петра Порошенка», Радикальна партія Олега Ляшка, ВО «Батьківщина»,«Народний фронт», Опозиційний Блок, «Громадянська позиція», партія Сергія Тігіпка «Сильна Україна», Комуністична партія України.
• Південь: «Блок Петра Порошенка», «Громадянська позиція», партія Сергія Тігіпка «Сильна Україна», Опозиційний Блок, Комуністична партія України, Радикальна партія Олега Ляшка, «Народний фронт», ВО «Батьківщина».
• Центр: «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», ВО «Батьківщина», Радикальна партія Олега Ляшка, «Громадянська позиція», Об'єднання «Самопоміч».

Найбільший потенціал зростання мають «Блок Петра Порошенка» (до 47,4%), «Народний фронт» (до 17,4%), «Громадянська позиція» (до 14%), ВО «Батьківщина» (до 13,2%), Радикальна партія Олега Ляшка (до 11,9%), Об’єднання «Самопоміч» (до 11,5%). Зростання рейтингу ВО «Свобода» є можливим до 6,5%, Партії «Сильна Україна» до 6,4%,Опозиційного блоку до 5,2%, Комуністичної партії України до 3,8%, «Правого сектору» до 3,0%, партії «Сила людей» до 1,1%.

Найбільший потенціал зростання рейтингу у «Блоку Петра Порошенка» є на Заході та на Півночі України, «Народного фронту» - на Півночі та у Центральній частині України, у Радикальної партії Олега Ляшка - на Сході та Півночі України, у Об'єднання «Самопоміч» - на Півночі та у Центральній частині України, у «Громадянської позиції» - на Півночі та Півдні, у ВО «Батьківщина» - на Півночі, Заході та у Центральній частині України, у ВО «Свобода» - на Півночі та Заході України, у «Правого сектору» - на Півночі, Півдні та Заході України, у Опозиційного блоку – на Півдні та Сході України, у партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна» - на Півдні та Сході України, у Комуністичної партії України – на Півдні України.

«Ядро рейтингу» (мається на увазі частка тих виборців, які цілком визначені у своєму виборі і не розглядають альтернатив) «Блоку Петра Порошенка» становить 17,9%, Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» – 3,3%, Радикальної партії Олега Ляшка - 3,0%, «Громадянської позиції» – 2,9%, Об’єднання «Самопоміч» - 2,5%, «Народного фронту» - 2,1%, Опозиційного блоку – 1,8%, Партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна» – 1,7%, Всеукраїнського об'єднання «Свобода» – 1,3%, Комуністичної партії України – 0,9%, «Правого сектору» – 0,5%.

Найбільше «Ядро рейтингу» (наведено у послідовності спадання) на Заході України у «Блоку Петра Порошенка», «Громадянської позиції» та Об'єднання «Самопоміч», на Півночі - у «Блоку Петра Порошенка», Об'єднання «Самопоміч», «Народного фронту» та «Громадянської позиції», на Сході - у «Блоку Петра Порошенка», Радикальної партії Олега Ляшка, ВО «Батьківщина», на Півдні – у «Блоку Петра Порошенка», партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна», Опозиційного Блоку, у Центрі - у «Блоку Петра Порошенка», ВО «Батьківщина», Радикальної партії Олега Ляшка, «Громадянської позиції». 

Дані, наведені вище, засвідчують, що хоча до виборів залишилося лише два тижні, велика частка виборців не є однозначною у своєму виборі та обирає між декількома альтернативами. Саме від того, який вибір зробить ця категорія виборців, залежатиме рейтинговий розподіл політичних сил: чи зможуть вони розвинути свій потенціал рейтингу чи знизяться до «ядра рейтингу».

Довідка

Дослідження проводилось соціологічною агенцією «Фама», методом «face to face» інтерв’ю у жовтні 2014 року. Було опитано 2000 громадян України (окрім мешканців Донецької та Луганської областей, а також АР Крим), старших 18 років. Похибка репрезентативності вибірки з довірчою ймовірністю 0,954 не перевищує 2,2% для показників близьких до 50%, 1,8% - для показників близьких до 25% або 75%, 1,3% - для показників близьких до 10% або 90%, 0,9% - для показників близьких до 5% або 95%, 0,4% - для показників близьких до 1% або 99%.

Результати дослідження є репрезентативними по п’яти регіонах України: Захід (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області), Північ (Волинська, Рівненська, Житомирська. Київська області та місто Київ), Схід (Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська області), Центр (Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська, Дніпропетровська області), Південь (Одеська. Миколаївська, Херсонська, Запорізька області). Похибка репрезентативності вибірки по регіонах з довірчою ймовірністю 0,954 не перевищує 4,9% для показників близьких до 50%, 4,2% - для показників близьких до 25% або 75%, 2,9% - для показників близьких до 10% або 90%, 2,1% - для показників близьких до 5% або 95%, 1% - для показників близьких до 1% або 99%.

Дослідження проводилося із використанням методики «Диференційованого вимірювання електоральних преференцій», яка була розроблена соціологічною агенцією «Фама». Першу версію методики було апробовано під час виборчої кампанії у 2012 році і до цього часу методика підлягала тестуванню та доопрацюванню.

«Потенціал рейтингу» - максимальний розмір рейтингу партії чи кандидата, тобто частка виборців, які гіпотетично готові голосувати за вказану політичну силу чи кандидата.

«Ядро рейтингу» - мінімальний розмір рейтингу партії чи кандидата, тобто частка виборців, які цілком визначені у своєму виборі і не розглядають альтернатив та голосуватимуть за вказану політичну силу чи кандидата. При відсутності будь-яких сильних негативних факторів щодо іміджу політичного суб’єкта, частка електорату на виборах не повинна бути значно меншою за розмір «ядра рейтингу».

Показник моделювання електорального вибору в момент опитування демонструє те, якими були б результати виборів, якщо б вони відбулися у час проведення дослідження і враховує думки лише тих респондентів, які з різним рівнем визначеності можуть обрати політичні сили чи кандидатів.

Детальніше про методику «Диференційованого вимірювання електоральних преференцій»:http://famalviv.com.ua/.

 * * *

Довкола рейтингових показників у передвиборчий період витає особливий інтерес. І не дарма, адже саме цей показник є індикатором електоральних симпатій, ефективності передвиборчої кампанії та «плацдармом» для прогнозування результатів виборів. Спробуємо розібратися, що ж таке рейтинг політичної сили чи кандидата, та що він у собі приховує? Рейтинг вибору політика чи політичної сили — це частка виборців, тобто відсоток від загальної кількості респондентів у репрезентативній вибірці, які готові віддати свій голос за того чи іншого політика чи політичну силу (партію, рух, об’єднання, виборчий блок тощо) на момент опитування. Зазвичай, такі вимірювання відбуваються у контексті моделювання гіпотетичної ситуації «Якби вибори відбулися наступної неділі». Під час опитування респондентам звикло задається пряме питання на зразок «За кого Ви маєте намір проголосувати?», яке у більшості випадків є закритими, тобто із запропонованими варіантами відповідей.

Рейтинг є достатньо абстрактним поняттям і може бути викривленим через різні «методологічні пастки».

Пастка №1 «Як питають?» Формулювання запитання є дуже важливим, адже саме від цього і залежить, яку відповідь отримає дослідник. Яскравим прикладом маніпуляцій із формулюванням запитань є приклад про допустимість куріння.

 «Чи можете Ви курити, коли молитесь?», - запитує дослідник;

«Звичайно ж, що ні», - відповідає респондент.

«А чи можете Ви молитися, коли курите?», - запитує дослідник;

«Ну, думаю, що так», - відповідає респондент.

Пастка №2 «Контекст має значення». Фінальний вигляд рейтингу може суттєво змінюватися залежно від того, чи наводиться у переліку кандидатів лише прізвище кандидата, чи політична сила, яка його делегує. Те ж саме стосується і партії – з лідером чи без нього.

Пастка №3 «Важливо, як рахувати». Серед якої сукупності подаються результати? Серед усіх опитаних чи лише серед тих, хто піде на вибори та визначився? Цей момент є дуже важливим для трактування результатів рейтингового вимірювання. Якщо ж показники невизначеності та неявки є високими, то представлення рейтингу лише серед тих, які підуть на вибори та визначенні, може суттєво викривити результати та безпідставно завищити їх.

Пастка №4 «Між ким обирають?». Рейтинг є відносним поняттям, тому його модифікація дуже залежить від списку кандидатів чи політичних сил. Вилучення того чи іншого суб’єкта політичної діяльності може суттєво змінити фінальний вигляд рейтингу.

Пастка №5 «А що у рейтингу?». Рейтинг вибору, який виражається лише одним показником є достатньо умовним і не до кінця відображає реальні преференції виборців на момент опитування. Виборці зазвичай вагаються у своєму виборі, обираючи між декількома кандидатами чи політичними силами. “Змушуючи” респондентів до вибору лише однієї політичної сили чи кандидата (тобто моделюючи ситуацію голосування), дослідник не враховує саме динаміку та мінливість здійснення електорального вибору.

З метою комплексного вимірювання рейтингу та аналізу структури рейтингу політичних суб’єктів командою соціологічної агенції «Фама» було розроблено методику «Диференційованого вимірювання електоральних преференцій». Першу версію методики було апробовано під час виборчої кампанії у 2012 році і до цього часу методика підлягала тестуванню та доопрацюванню.

В основі пропонованої методика вимірювання електоральних преференцій лежать такі ідеї:

• виборчі преференції індивіда є динамічним явищем, тобто мають властивість змінюватися з часом;
• електорат є достатньо неоднорідним за критерієм визначеності: існують ті, хто однозначно визначилися, а існують виборці, які ще вагаються, за яку політичну силу чи кандидата віддати свій голос.

Відповідно до цього, було виокремлено основні параметри, зміни в яких є визначальними для результатів виборчого процесу:

• намір респондента брати участь у виборах;
• визначеність респондента щодо політичної сили/суб’єкта, за яку він/вона планує голосувати;
• політична сила/суб’єкт, за яку буде голосувати респондент.

Суть розробленої методики полягає у тому, що рейтинг як результат дослідження, презентується не у формі одного показника, а як структура динамічних елементів:

«Ядро рейтингу» - мінімальний розмір рейтингу партії чи кандидата, тобто частка виборців, які цілком визначені у своєму виборі і не розглядають альтернатив та голосуватимуть за вказану політичну силу чи кандидата. При відсутності будь-яких сильних негативних факторів щодо іміджу політичного суб’єкта, частка електорату на виборах не повинна бути значно меншою за розмір «ядра рейтингу».

«Резерв рейтингу» - рейтинг партії чи кандидата, який формується із виборів різного рівня визначеності респондентів, які, не розглядаючи альтернатив, обирають ту, чи іншу політичну силу чи кандидата.

«Потенціал рейтингу» - максимальний розмір рейтингу партії чи кандидата, тобто частка виборців, які гіпотетично готові голосувати за вказану політичну силу чи кандидата. При залученні позитивних факторів щодо іміджу політичного суб’єкта, частка електорату на виборах може сягнути розміру «потенціалу рейтингу».

Показник моделювання електорального вибору в момент опитування демонструє те, якими були б результати виборів, якщо б вони відбулися у час проведення дослідження і враховує думки лише тих респондентів, які з різним рівнем визначеності можуть обрати політичні сили чи кандидатів.

Отже, методика «Диференційованого вимірювання електоральних преференцій» дозволяє виконати наступні завдання:

• · врахувати динаміку прийняття електорального рішення виборцями;
• · диференціювати виборців на окремі групи за рівнем визначеності та лояльності/відданості щодо тих чи інших політичних сил чи кандидатів;
• · виявити структуру рейтингу та частки його динамічних елементів;
• · окреслити рейтинг політичної партії/сили на час проведення опитування, тобто відстежувати динаміку зміни електоральних преференцій виборців в часі;
• · змоделювати можливу втрату рейтингу та напрямки його розсіювання;
• · передбачити ріст рейтингу та джерела його зростання.

Перевірка валідності та надійності методики

Валідність описаної методики була перевірена за допомогою якісних методів соціологічного дослідження. Відтак, було обрано саме ті формулювання питань, які дозволяють вивчити електоральні преференції виборців в їх динаміці.

Надійність розробленого інструментарію перевірялася з допомогою методики «test–retest». Згідно з нею, інструментарій тестується на групі респондентів, які відповідають на питання анкети декілька разів – з невеликими проміжками часу між відповідями. Ці проміжки часу повинні бути достатньо великими, щоб респонденти не пам’ятали своїх відповідей з попереднього разу опитування, але достатньо малими, щоб досліджувані характеристики респондентів не встигли змінитися.

Мар’яна Малачівська-Данчак, кандидат соціологічних наук, керівник соціологічної агенції «Фама»

Данило Судин, кандидат соціологічних наук, експерт з питань методів та методології соціологічної агенції «Фама»